Послідовний усний переклад [Consecutive interpreting]

Гелле В. Дам

переклад Юлія Гарасим

Зміст

Handbook of Translation Studies  Volume 1 (2010), pp. 75–79. Translation: 2018ISSN 2210-4844

© John Benjamins Publishing Company

Усний переклад можна класифікувати, виділити в окремі категорії та розбити на певні види та підвиди, спираючись на різні критерії, причому найважливішим з них буде режим роботи. Якщо брати до уваги режим роботи як основу такого поділу, то розрізняють два основні види усного перекладу – синхронний та послідовний. У послідовному усному перекладі перекладач починає передавати текст цільовою мовою після того як мовець робить паузу, тобто перекладач стосовно мовця говорить послідовно, звідси й сама назва.

Full-text access to translations is restricted to subscribers. Log in to obtain additional credentials. For subscription information see Subscription & Price.

Список літератури

Albl-Mikasa, Michaela
2007Notationssprache und Notizentext: Ein kognitiv-linguistisches Modell für das Konsekutivdolmetschen. Tübingen: Gunter Narr.Google Scholar
Andres, Dörte
2002Konsekutivdolmetschen und Notation. Frankfurt: Peter Lang.Google Scholar
Dam, Helle V.
2004 “Interpreters’ notes: on the choice of language.” Interpreting 6 (1): 3–17.Google Scholar
Eraslan, Seyda
2011International Knowledge Transfer in Turkey: The Consecutive Interpreter’s Role in Context. Tarragona: Universitat Rovira i Virgili. Available at http://​www​.tdx​.cat​/handle​/10803​/37342 [Accessed on 29 September 2011].
Gile, Daniel
2001 “Consecutive vs. simultaneous: Which is more accurate?Tsuuyakukenkyuu – Interpreting Studies 1 (1): 8–20.Google Scholar
2009 2nd edition. Basic Concepts and Models for Interpreter and Translator Training. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins.Google Scholar
Kalina, Sylvia & Ahrens, Barbara
2010 “Consecutive – an outdated skill or a mode with a new profile? Implications for teaching.” In Les Pratiques de l’Interprétation et l’Oralité dans la Communication Interculturelle, 143–158. Lausanne: L’Age d’Homme.Google Scholar
Lambert, Sylvie
1989 “Information processing among conference interpreters: A test of the depth-of-processing hypothesis.” In The Theoretical and Practical Aspects of Teaching Conference Interpretation, Laura Gran & John Dodds (eds), 83–91. Udine: Campanotto.Google Scholar
Matyssek, Heinz
1989Handbuch der Notizentechnik für Dolmetscher. Ein Weg zur Sprachunabhängigen Notation Vol. I–II. Heidelberg: Julius Groos.Google Scholar
Rozan, Jean-François
1956La Prise de Notes en Interprétation Consécutive. Geneva: Georg.Google Scholar
Seleskovitch, Danica
1975Langage, Langue et Mémoire. Étude de la Prise de Notes en Interprétation Consécutive. Paris: Minard Lettres Modernes.Google Scholar
Szabo, Csilla
2006 “Language choice in note-taking for consecutive interpreting.” Interpreting 8.Google Scholar

Додаткова література

Gillies, Andrew
2005Note-taking for Consecutive Interpreting – A Short Course. Manchester: St. Jerome Publishing.Google Scholar
Ilg, Gérard & Lambert, Sylvie
1996 “Teaching consecutive interpreting.” Interpreting 1 (1): 69–99.Google Scholar
Mead, Peter
2002 “Exploring hesitation in consecutive interpreting: An empirical study.” In Interpreting in the 21st Century, Guiliana Garzone & Maurizio Viezzi (eds), 73–82. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins.Google Scholar
Pöchhacker, Franz
2004Introducing Interpreting Studies. London & New York: Routledge.Google Scholar