У дослідженні релігійних текстів конче потрібно чітко встановити взаємозв’язок усного й писемного (див. також Усна традиція і переклад (Orality and translation)). Не можна цілком розділити усне та письмове ні хронологічно, ні з погляду важливості, як зроблено, наприклад, у теорії усних формул Мілмана Паррі (Milman Parry, 1902–1935) та Альберта Б. Лорда (Albert B. Lord, 1912–1991), які обстоювали абсолютну й універсальну дихотомію між усними та писемними культурами. Лоуренс де Фріс (De Vries 2012: 68–98) вважає усні культури складниками усно-писемної взаємодії з локальними рисами; такі риси можуть варіюватися залежно від часу, місця чи жанру в межах однієї культури. Крім того, усні та писемні явища співеволюціонують завдяки численним точкам дотику (De Vries 2012: 74–75). На прикладі стародавнього Близького Сходу Джон Волтон і Брент Сенді (Walton and Sandy 2013: 18) порівнюють культури, побудовані на слуханні, де традиції переважно передавалися з уст в уста, з культурами, побудованими на читанні, де традиції передавалися головно за допомогою текстів. У суспільствах, де панує слухання, культурні традиції засвоєно на внутрішньому рівні, тоді як тексти писали для архівів і бібліотек, щоб вони були орієнтирами для запам’ятовування та усної передачі традиції (Walton & Sandy 2013: 21). Поширення знань зазвичай відбувається усно, хоча передавачі традиції зберігають їх у письмових документах.
Література
Abe, Masao
1993 “Buddhism.” In Our Religions, ed. by Arvind Sharma, 69–137. New York: HarperCollins.
Bowker, John
(ed.)1997The Oxford Dictionary of World Religions. Oxford: Oxford University Press.
Dennill, George B., and Jacobus A. Naudé
2009 “A Comparison of the Qumran Community and Hare Krishna Movement Regarding Ritual Impurity, Its Sources and Rectification.” Journal for Semitics 18 (1): 15–33.
De Vries, Lourens J.
2012 “Local oral-written interfaces and the nature, transmission, performance, and translation of biblical texts.” In Translating Scripture for Sound and Performance: New Directions in Biblical Studies, ed. by James A. Maxey and Ernst R. Wendland, 68–98. Biblical Performance Criticism 6, Cascade Books, Eugene.
Flood, Gavin D.
1994 “Hinduism.” In Sacred Writings, ed. by Jean Holm and John Bowker, 71–100. London: Pinter.
Holm, Jean
1994 “Introduction: Raising the Issues.” In Sacred Writings, ed. by Jean Holm and John Bowker, 1–9. London: Pinter.
Naudé, Jacobus A.
2018 “History of translation knowledge of monotheistic religions with written tradition.” In A History of Modern Translation Knowledge, ed. by Lieven D’hulst and Yves Gambier, 389–395. Amsterdam: John Benjamins.
Naudé, Jacobus A. and Cynthia L. Miller-Naudé
2016 “The translation of biblion and biblos in the light of oral and scribal practice.” In Luce Verbi 50(3): 1–11.
Pagel, Ulrich
1994 “Buddhism”. In Sacred Writings, ed. by Jean Holm and John Bowker, 10–43. London: Pinter.
Pew Research Center Forum
2012The Global Religious Landscape. A Report on the Size and Distribution of the World’s Major Religious Groups as of 2010. Washington, DC: Pew Research Center.
Swearer, Donald K.
1977Buddhism. Niles, IL: Argus Communications.
Walton, John H., and D. Brent Sandy
2013The Lost World of Scripture. Downers Grove, Illinois: IVP Academic.
Xiaogan, Liu
1993 “Taoism.” In Our Religions, ed. by Arvind Sharma, 229–290. New York: HarperCollins.
Zaehner, R. C.
1966Hinduism. Oxford: Oxford University Press.
Cronin, Michael
2020 “Translation, technology and climate change.” In The Routledge Handbook of Translation and Technology, ed. by Minako O’Hagan, 516–530. London: Routledge.
Тексти / Переклади
Bhaktivedanta Swami Prabhupada, A. C.
trans1986Bhagavad-Gītā As It Is. Los Angeles: The Bhaktivedanta Book Trust.
Gandhi, Mahatma
2002Bhagavad-Gïtā. Stepney: Axiom.
Hoff, Benjamin
1982The Tao of Pooh. London: Penguin.
Hume, R. Ernest
1934The Thirteen Principal Upanishads. Oxford: Oxford University Press.
Lopez, Donald S.
(ed.)2004Buddhist Scriptures. London: Penguin.
Radhakrishnan, Sarvepalli
1953The Principal Upanishads. London: Allen & Unwin.
Zhengkun, Gu
1995Lao Tzu: The Book of Tao and The. Beijing: Peking University Press.
Голоси стародавньої Індії. Антологія давньоіндійської літератури 1982 / Упорядкування, переклад із санскриту і примітки Павла Ріттера
Передмова Ігоря Серебрякова. Стаття «Давня Індія та її література» Олександра Білецького. Київ: Дніпро.
Зарубіжна література: Матеріали до вивчення літератур зарубіжного Сходу : Хрестоматія
2006/ Упоряд. Л.В. Грицик. – Київ: Видавничо-поліграфічний центр “Київський університет”.
Лао-Цзи
2008 “Книга про дао і де” (“Даодецзін”). Переклад з китайської: Ж.Ліньов та Ян Хін-шун за редакцією Я.В. Шекери. Хрестоматія китайської літератури (від найдавніших часів до ІІІ ст. н.е.). Упорядник: Н.В.Коломієць. Київ: ВПЦ “Київський університет”.
Повний переклад українською мовою 18-ти книг “Магабгарати” і 19-го додатку “Харівамшампурана”
1959Пер. з англ. Н. Калачевської. Київ: Державне видавництво художньої літератури.
Рамаяна
1979Скорочений пер. з хінді Степана Наливайка. Київ: Веселка.
Додаткова базова література
Johnson, Will J.
2005 “Making Sanskritic or Making Strange? How Should we Translate Classical Hindu Texts?” In Translation and religion. Holy Untranslatable? ed. by Lynne Long, 65–74. Cleveland: Multilingual matters.
Jousse, Marcel
2018Memory, Memorization, and Memorizers. The Galilean Oral-Style Tradition and Its Traditionalists. Biblical Performance Criticism 15, Eugene, Oregon: Cascade Books.
Makutoane, Tshokolo J., Cynthia L. Miller-Naudé, and Jacobus A. Naudé
2015 “Similarity and alterity in translating the orality of the Old Testament in oral cultures” Translation Studies 8: 156–174.
Naudé, Jacobus A. and Cynthia L. Miller-Naudé
2018 “Sacred writings.” In Routledge Handbook of Literary Translation, ed. by Kelly Wasbourne, and Ben Van Wyke, 181–205. London: Routledge.
Zhang, Wei
2016Translating Dao. “Cross-Cultural Translation as a Hermeneutic of Edification.” In Translating Religion, ed. by Michael DeJonge, and Christiane Tietz, 13–28. London: Routledge.
