Світова література і переклад нерозривно пов’язані в історичному й теоретичному аспектах. Щодо історичного, якщо хтось звертається до найвідомішого, хоча й не єдиного концептуального найменування царини наднаціональних літературних взаємин – терміну Йоганна фон Ґете “Weltliteratur”, варто наголосити, що і сам термін, і рефлексія, на якій він ґрунтується, завдячують своєю появою читанню китайського твору в перекладі (див. Purdy 2014). Насправді, такий досвід мають більшість читачів у будь-якому часі та місці, оскільки існують обмеження здатності оволодіти кількома мовами. Щодо теоретичного аспекту, переклад відіграє ключову, хоча не завжди позитивну за своєю суттю, роль у більшості визначень світової літератури (див. також художній переклад (Literary translation*)). Порівняно з вивченням кожної дефініції, в якому значна частина аналізу повторювалася б, більш інформативним у цьому відношенні є розгляд чотирьох теоретичних генеалогій, запропонованих Жеромом Давідом (David 2013). “Філологічна генеалогія” використовує “образ більш або менш складного переходу від однієї мови до іншої, від одного народу до іншого, від однієї культури до іншої” (David 2013: 14), отже, переклад знаходиться в її основі. Згідно з “критичною генеалогією”, становлення світової літератури “відбулося під подвійним впливом цілі національного рівня та елітарного дотримання дуже нормативного визначення літератури” (David 2013: 17). У цьому випадку переклад стикається з творами, які не перекладаються добре через їхню національну унікальність, і творами, що нібито були створені для перекладу (прим., комерційні або популярні) і які другий параметр цієї генеалогії виключає зі світової літератури. Для “педагогічної генеалогії” переклад є невід’ємним інструментом “розмови” для “нині живих авторів, які обговорювали б свої твори і відповідну літературу” (David 2013: 19), і для студентів, які наближаються до світової літератури через оглядові семінари. Нарешті, “методологічна генеалогія” найбільш розмито визначає роль перекладу, оскільки в цьому випадку світова література не “стільки об’єкт, скільки виклик – виклик, який вимагає радикального, епістемологічного лакмусового тесту літературознавства” (ibid.: 23). Для визначення ролі перекладу, якщо така є, потрібно брати до уваги кожен окремий виклик, кожен окремий “уявний експеримент” (ibid.: 22). Наприклад, експеримент Еріха Ауербаха полягає в написанні історії “інтерпретації реальності через репрезентацію “імітації””, для чого йому довелося “відмовитися від обговорення модерного російського реалізму”, оскільки він не міг “прочитати твори мовою оригіналу” (Auerbach 2003: 492, 554). За Франко Моретті, викликом є те, як читати “сотні мов та літератур”. Він пропонує віддалене читання (distant reading), яке “дозволяє сфокусуватися на одиницях, що набагато менші або набагато більші за текст: засоби, теми, тропи – або жанри й системи”. У такому випадку “сам текст зникає” (Moretti 2013: 45, 49) і переклад, можливо, видається недоречним. На противагу цьому, Ґаятрі Співак вбачає суть проблеми зі світовою літературою в способі уникнути втрати “множинності “пригноблених”” (David 2013: 23). Вона пропонує планетарність, де планету розуміє як “катехізис для сприйняття колективної відповідальності як правильної”, включаючи відповідальність, внаслідок якої “коли ви працюєте з літературами країн півдня, ви вивчаєте відповідні мови так само уважно”, як “старе порівняльне літературознавство” вивчало “європейські мови”. Але “нове порівняльне літературознавство” має також зробити “видимим імпорт вибору перекладача” (Spivak 2003: 102, 106n12 & 18).

Література

Apter, Emily

2013 Against World Literature: On the Politics of Untranslatability. London: Verso.

Auerbach, Erich

2003 Mimesis: The Representation of Reality in Western Literature, trans. by Willard D. Trask. Princeton: Princeton University Press.

Cassin, Barbara et al.

2014 “Introduction.” In Dictionary of Untranslatables: A Philosophical Lexicon, ed. by Barbara Cassin, translation ed. by Emily Apter, Jacques Lezra, and Michael Wood, trans. by Steven Rendall: xvii–xx. Princeton: Princeton University Press.

Damrosch, David

2003 What Is World Literature? Princeton: Princeton University Press.

David, Jérôme

2013 “The Four Genealogies of World Literature”, trans. by Mary Claypool. In Approaches to World Literature, ed. by Joachim Küpper, 13–26. [Berlin]: Akademie.

Domínguez, César

2019 “Gualterio Escoto – A Writer across World-Literatures.” In Translation and World Literature, ed. by Susan Bassnett, 75–91. London: Routledge.

Even-Zohar, Itamar

1990a “Polysystem Theory.” Poetics Today 11 (1): 9–26.

Even-Zohar, Itamar

1990b “The Position of Translated Literature within the Literary Polysystem.” Poetics Today 11 (1): 45–51.

Heilbron, Johan, and Gisèle Sapiro

2007 “Outline for a Sociology of Translation. Current Issues and Future Prospects.” In Constructing a Sociology of Translation, ed. by Michaela Wolf, and Alexandra Fukari, 93–107. Amsterdam: John Benjamins.

Moretti, Franco

2013 Distant Reading. London: Verso.

Purdy, Daniel

2014 “Goethe, Rémusat and the Chinese Novel: Translation and the Circulation of World Literature.” In German Literature as World Literature, ed. by Thomas O. Beebee, 43–60. New York: Bloomsbury.

Spivak, Gayatri Chakravorty

2003 Death of a Discipline. New York: Columbia University Press.

Thomsen, Mads Rosendahl

2008 Mapping World Literature: International Canonization and Transnational Literatures. London: Continuum.

Venuti, Lawrence

2012 “World Literature and Translation Studies.” In The Routledge Companion to World Literature, ed. by Theo D’haen, David Damrosch, and Djelal Kadir, 180–193. London: Routledge.

Venuti, Lawrence

2019 Contra Instrumentalism. Lincoln: University of Nebraska Press.

Walkowitz, Rebecca L.

2015 Born Translated: The Contemporary Novel in an Age of World Literature. New York: Columbia University Press.