Поняття «інституційний переклад» (Institutional translation), яке останнім часом привертає до себе значну увагу, одночасно спричинює й суперечки стосовно «двозначності поняття «інституційний» (Kang 2009: 141), внаслідок чого перекладознавці тлумачать його «то як переклад, що здійснюється в межах певної інституції, то як такий, що виконується для неї» (див. там само). В літературі зазвичай вважається, що інституційний переклад «переважно стосується перекладу у великих і важливих інституціях» (Kang 2009: 144), при цьому необов’язково розмежовуються офіційний та неофіційний мовні контексти (Pym 2004) або національний і наднаціональний рівні (Koskinen 2008). Більше того, «цей термін поступово, але все частіше, тлумачиться як засіб розуміння та вивчення практики перекладу загалом» (Kang 2009: 144), тим самим ще більше розширюючи сферу його вжитку. Потенційним видом інституційного перекладу є поняття «офіційного перекладу», введення якого слугувало б уточненню певних нюансів його змісту, сприяючи більшій чіткості теорії. В межах цього поняття можливий також його поділ з урахуванням національного й наднаціонального контекстів. Хоча цей термін також є полісемічним, його потенційне вживання є набагато вужчим у порівнянні з «інституційним перекладом». Однак термін «офіційний переклад» нечасто зустрічається у перекладознавчій літературі, хіба що для позначення завірених перекладачем або нотаріусом перекладів офіційних документів (свідоцтва про народження або смерть, водійські права, виписки із документів про освіту тощо), на противагу незавіреним.
Література
