Поняття усної традиції викликає зростаючу зацікавленність дослідників з широкого кола дисциплін, що займаються вивченням минулого чи теперішнього. Воно пов’язане з древніми культурними або естетичними практиками, модерністичним зображенням минулого чи постмодерністичними художніми формами, як, наприклад, аудіовізуальні медіа. Усна традиція становить собою різні реалії чи інтереси для різноманітних дисциплін чи галузей знання. Для антрополога чи історика усна традиція відіграє важливу роль у записі й документації культур, що не мають писемності; для колоніаліста усна традиція надає можливсть пізнати традиції та культуру так званих примітивних суспільств, які мають гостру потребу приходу цивілізації. Для ранньохристиянського місіонера проникнення в усну культуру забезпечувало канал для прозелітизму, хоч останнім часом євангелічні групи, особливо ті, що працюють над біблійним перекладом, більшою мірою займалися розробкою лінгвістичної та літературної основи для неписемних культур. Для модерніста усна традиція постає індикатором для визначенняпріоритетів сучасного світу; для постмодерніста вона стала важливим фактором у естетичному представленні іншості, у ствердженні маргіналізованих форм з допомогою різноманітних видів мистецтва, таких як література, кінематограф, музика та усна творчість. У всіх цих випадках вираження та подальше вивчення усної творчості часто стає можливим завдяки процесу письмового або усного перекладу. Навіть у традиційній обстановці, де усна творчість посідає найважливіше місце, саме лише промовляння чи виконання усних оповідей та історій спеціальними людьми, такими як гріот, бард, співець чи, з іншого боку, професійний лінгвіст, відбувається через усний або письмовий переклад. Переклад тут залучається, оскільки усні виконання часто вимагають тлумачення чи адаптації до певних обставин та випадків. Також, деякі усні оповіді виконуються в езотеричній манері, що може викликати потребу перекладу або тлумачення для необізнаних слухачів. Іншими словами, вираження чи представлення усного дискурсу, у мовленні чи письмі, завжди буде результатом акту перекладу.

Література

Aschroft, Bill, Gareth Griffiths & Helen Tiffins

1998 Key Concepts in Post-Colonial Studies. London: Routledge.

Bandia, Paul F.

2008 Translation as Reparation. Writing and Translation in Postcolonial Africa. Manchester: St. Jerome Publishing. TSB

Finnegan, Ruth

2007 The Oral and Beyond. Doing Things with Words in Africa. Chicago: The University of Chicago Press.

Goody, Jack

1977 The Domestication of the Savage Mind. Cambridge: Cambridge University Press.

Lord, Albert B.

1960 The Singer of Tales. Cambridge, MA: Harvard University Press.

Ong, Walter

1982 Orality and Literacy: the Technologizing of the Word. New York: Methuen. BoP

Pratt, Mary Louise

2008 2nd edition. Imperial Eyes. Travel Writing and Transculturation. London/New York: Routledge.

Додаткова література

Ben Zvi, Ehud & Floyd, Michael H.

(eds) 2000 Writings and speech in Israelite and Ancient Near Eastern prophecy. Atlanta: Society of Biblical Literature.

Gambier, Yves & Lautenbacher, Olli-Philipe

(eds) 2010 Oral et écrit en traduction. Special issue of Glottopol 15 (July 2010) http://​www​.univ​-rouen​.fr​/dyalang​/glottopol​/numero​_15​.html [Accessed 15 June 2011].

Jousse, Marcel

2000 2nd edition. The Anthropology of Geste and Rhythm. Trans. by E. Sienaert & J. Conolly. Durban: Mantis Publishing.

Makutoane, Johannes T. & Naude, Jakobus A.

2008 “Reanimating orality. Towards the design for a new Bible translation in Sesotho.” Acta Theologica 28 (2):1–33.

Noss, Philip A.

(ed.) 2007 A history of Bible translation. Rome: Edizioni Di Storia e Letteratura. TSB