Псевдопереклад [Pseudotranslation]
Carol O’SullivanO’Саліван Керол
Портсмутський університет
переклад Oleksandr KalnychenkoКальниченко Олександр
Псевдоперекладами, або « текстами, що нагадують переклади » протягом останніх десятиліть називали цілу низку різних явищ. Загалом псевдо- переклади можуть бути визначені як « тексти, які, подавалися як переклади, хоч і ніколи не мали відповідних реальних текстів-джерел іншими мовами, й отже, не було ніяких фактичних « операцій переносу » та відносин перекладу » (Toury 1995: 40). У цьому визначенні Ґідеон Турі слідує за словаком Антоном Поповічем, який включив до своєї таксономії типів перекладу у « Словнику для аналізу художнього перекладу » (Dictionary for the Analysis of Literary Translation) від 1976 року ‘fictitious translation’ (« фіктивний » або « удаваний переклад ») (Popovič 1976: 20), за допомогою якого автор « може опублікувати свій оригінальний твір як фіктивний переклад з тим, аби здобути широку читацьку аудиторію, послуговуючись, таким чином, читацькими очікуваннями ». Псевдопереклади говорять нам, безперечно, набагато більше про риси приймаючої культури, аніж про (удавані, імітовані чи стилізовані) риси мнимої джерельної культури. Саме з цієї причини, і через ті питання, які вони піднімають про проникність систем, псевдопереклади й становлять привабливий об’єкт досліджень для розвідок, що орієнтуються на дескриптивне (описове) перекладознавство (Descriptive Translation Studies), та тих, що засновані на полісистемній теорії (Polysystem Theory); адже вони повідомляють нам « про погляди, які поділяються членами спільноти, не тільки щодо статусу перекладених текстів, але й щодо їх найпомітніших характеристик ». (Toury 1995: 46).