Псевдопереклад [Pseudotranslation]

Carol O’SullivanO’Саліван Керол
Портсмутський університет

Переклад Oleksandr KalnychenkoКальниченко Олександр

Зміст

Псевдоперекладами, або « текстами, що нагадують переклади » протягом останніх десятиліть називали цілу низку різних явищ. Загалом псевдо- переклади можуть бути визначені як « тексти, які, подавалися як переклади, хоч і ніколи не мали відповідних реальних текстів-джерел іншими мовами, й отже, не було ніяких фактичних « операцій переносу » та відносин перекладу » (Toury 1995: 40). У цьому визначенні Ґідеон Турі слідує за словаком Антоном Поповічем, який включив до своєї таксономії типів перекладу у « Словнику для аналізу художнього перекладу » (Dictionary for the Analysis of Literary Translation) від 1976 року ‘fictitious translation’ (« фіктивний » або « удаваний переклад ») (Popovič 1976: 20), за допомогою якого автор « може опублікувати свій оригінальний твір як фіктивний переклад з тим, аби здобути широку читацьку аудиторію, послуговуючись, таким чином, читацькими очікуваннями ». Псевдопереклади говорять нам, безперечно, набагато більше про риси приймаючої культури, аніж про (удавані, імітовані чи стилізовані) риси мнимої джерельної культури. Саме з цієї причини, і через ті питання, які вони піднімають про проникність систем, псевдопереклади й становлять привабливий об’єкт досліджень для розвідок, що орієнтуються на дескриптивне (описове) перекладознавство (Descriptive Translation Studies), та тих, що засновані на полісистемній теорії (Polysystem Theory); адже вони повідомляють нам « про погляди, які поділяються членами спільноти, не тільки щодо статусу перекладених текстів, але й щодо їх найпомітніших характеристик ». (Toury 1995: 46).

Full-text access to translations is restricted to subscribers. Log in to obtain additional credentials. For subscription information see Subscription & Price.

Література

Apter, Emily
2005 “Translation with No Original; Scandals of Textual Reproduction.” In Nation, Language, and the Ethics of Translation, Sandra Bermann & Michael Wood (eds.), 159–174. Princeton, NJ: Princeton University Press. TSBGoogle Scholar
Bassnett, Susan
1998 “When is a translation not a translation?” In Constructing Cultures: Essays on Literary Translation, Susan Bassnett & André Lefevere, 25–40. Clevedon: Multilingual Matters TSBGoogle Scholar
Lefevere, André
2000 “Pseudotranslations.” In Encyclopedia of Literary Translation into English, Olive Classe (ed.), vol. 2, 1122–1123. London/Chicago: Fitzroy Dearborn.Google Scholar
Naudé, Jacobus A.
2008 “The role of pseudo-translations in early Afrikaans travel writing.” Southern African Linguistics and Applied Language Studies 26 (1): 97–106. BoP TSB. CrossrefGoogle Scholar
Du Pont, Olaf
2005 “Robert Graves’s Claudian novels: A case of pseudotranslation.” Target 17 (2): 327–347.Google Scholar
Pym, Anthony
1998 Method in Translation History. Manchester: St. Jerome TSBGoogle Scholar
Toury, Gideon
1984 “Translation, literary translation and pseudotranslation.” Comparative Criticism 6: 73–85.Google Scholar
1995 Descriptive Translation Studies. Amsterdam/Philadelphia: John Benjamins. BoP TSBGoogle Scholar

Додаткова література

Кальниченко, О.А.
Псевдопереклад як перекладознавча проблема // Протей: Переклад. альм. / Вип. 2 – Х.: Вид-во НУА 2009. – С. 148–162.Google Scholar
Ланн, Е.Л.
Литературная мистификация. Москва: Государственное издательство 1930.Google Scholar