автопереклад [Self-translation]
Кьяра Монтіні
Paris, France and Bologna, Italy
Переклад Олександр Кальниченко
Антон Попович наводить базове визначення автоперекладу (або авторського перекладу чи самоперекладу) як «перекладу оригінального твору на іншу мову самим автором» (Popovič [1976]: 19). Також він стверджує, що автопереклад «не може вважатися варіантом тексту для перекладу, а повинен вважатися його справжнім перекладом». Та в останні десятиліття в більшості досліджень, що присвячені автоперекладу, їхні автори, характеризуючи цю практику, не настільки категоричні. Так, Вернер Коллер проводить чітку межу між тим, що він називає «автоперекладом» і «справжнім» перекладом, через відмінність у питанні вірності, позаяк «перекладач власного твору вважатиме виправданим вносити зміни в текст там, де «звичайний» перекладач, мабуть, на них не наважиться» (Koller 1979/1992: 197). Звісно, до перекладу важко застосувати поняття вірності, і сьогодні воно все більше виходить із вжитку, і так само не може бути застосованим і до автоперекладу. Та що Коллер підкреслює, так це те, що відмінність між перекладом та автоперекладом полягає у питанні правомочності. Ще драматург Карло Гольдоні (1707–1793), який писав, практикуючи переклад власних творів, як італійською, так і французькою, стверджував, що «я все-таки у цьому відношенні мав перевагу над іншими: просто перекладач не наважився б, навіть попри труднощі, відходити від дослівного змісту; та я, як автор свого власного твору, міг вільно змінювати слова на ті, які б краще задовольняли смаки та звичаї мого народу» (Goldoni, 2003: 257). Спираючись на відмінності в характері авторства, Верена Юнґ наголошує на важливій перевазі автоперекладачів відносно тексту-«оригіналу» : «Основна різниця між звичайними перекладачами і перекладачами власних творів […] полягає у тому факті, що автоперекладачі мають кращий доступ до своїх справжніх намірів і до джерельного контексту культури чи літературного інтертексту власних першоджерельних творів, ніж звичайні перекладачі» (Jung 2002: 30).
Література
Додаткова література
Фінкель, О.М. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко – перекладач власних творів / О.М. Фінкель // Квітка-Основ’яненко: Зб. на 150-річчя народження. – Харків, 1929. – С.107–132.
Фінкель О. М. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко як перекладач власних творів: Дис. на надб. вчен. ступ. кандид. філол. наук/ О. М. Фінкель – Х., 1939. – 109 с.
Финкель А.М. О некоторых вопросах теории перевода/ А.М. Финкель // Науч. зап. Харьк. гос. пед. ин-та иностр. яз. – 1939. – Т.1. – С.59–82.
Финкель А. М. Об автопереводе / А.М. Финкель // Теория и критика перевода. – Л., 1962. – С. 104–125.
Кальниченко О. Автопереклад як перекладознавча проблема / Олександр Кальниченко //Вісник Київського національного лінгвістичного університету: Міжмовна та міжкультурна комунікація. 2011, том 1, №1. – С.37 – 45.
Kalnychenko O. Oleksandr Finkel, Anton Popovic and the Problem of Auto-Translation / Oleksandr Kalnychenko // Preklad a kultura 5/ Univerzita Konstantina Filozofa v Nitre. – Nitra ; Bratislava, 2015. – P. 151–162.