автопереклад [Self-translation]

Кьяра Монтіні
Paris, France and Bologna, Italy

переклад Олександр Кальниченко

Зміст

Handbook of Translation Studies  Volume 1 (2010), pp. 306–308. Translation: 2017ISSN 2210-4844

© John Benjamins Publishing Company

Антон Попович наводить базове визначення автоперекладу (або авторського перекладу чи самоперекладу) як «перекладу оригінального твору на іншу мову самим автором» (Popovič [1976]: 19). Також він стверджує, що автопереклад «не може вважатися варіантом тексту для перекладу, а повинен вважатися його справжнім перекладом». Та в останні десятиліття в більшості досліджень, що присвячені автоперекладу, їхні автори, характеризуючи цю практику, не настільки категоричні. Так, Вернер Коллер проводить чітку межу між тим, що він називає «автоперекладом» і «справжнім» перекладом, через відмінність у питанні вірності, позаяк «перекладач власного твору вважатиме виправданим вносити зміни в текст там, де «звичайний» перекладач, мабуть, на них не наважиться» (Koller 1979/1992: 197). Звісно, до перекладу важко застосувати поняття вірності, і сьогодні воно все більше виходить із вжитку, і так само не може бути застосованим і до автоперекладу. Та що Коллер підкреслює, так це те, що відмінність між перекладом та автоперекладом полягає у питанні правомочності. Ще драматург Карло Гольдоні (1707–1793), який писав, практикуючи переклад власних творів, як італійською, так і французькою, стверджував, що «я все-таки у цьому відношенні мав перевагу над іншими: просто перекладач не наважився б, навіть попри труднощі, відходити від дослівного змісту; та я, як автор свого власного твору, міг вільно змінювати слова на ті, які б краще задовольняли смаки та звичаї мого народу» (Goldoni, 2003: 257). Спираючись на відмінності в характері авторства, Верена Юнґ наголошує на важливій перевазі автоперекладачів відносно тексту-«оригіналу» : «Основна різниця між звичайними перекладачами і перекладачами власних творів […] полягає у тому факті, що автоперекладачі мають кращий доступ до своїх справжніх намірів і до джерельного контексту культури чи літературного інтертексту власних першоджерельних творів, ніж звичайні перекладачі» (Jung 2002: 30).

Full-text access to translations is restricted to subscribers. Log in to obtain additional credentials. For subscription information see Subscription & Price.

Література

Fitch, Brian T.
1988Beckett & Babel. An Investigation into the Status of the Bilingual Work. Toronto: University of Toronto Press.Google Scholar
Goldoni, Carlo
2003Mémoires. Paris: Mercure de France.Google Scholar
Grutman, Rainier
1997Des langues qui résonnnent. L’hétérolinguisme au XIXè s. québécois. Montréal: Fides.Google Scholar
Hokenson, Jan Walsh & Munson, Marcela
2007The Bilingual Text. History and Theory of Literary Self-Translation. Manchester: St. Jerome Publishing. TSBGoogle Scholar
Jacobs, J. U.
2002Translating the Heart of Darkness: cross-cultural discourse in the contemporary Congo Book.” In Translation, diversity and power, Ileana Dimitriu (ed.) Special issue of Current Writing 14 (2): 104–117. Crossref logoGoogle Scholar
Jung, Verena
2002English-German self-translation of academic texts and its relevance for translation theory and practice. Frankfurt am Main: Peter Lang. TSBGoogle Scholar
Koller, Werner
1979Einführung in die Übersetzungswissenschaft. Uni-Taschenbücher 819. Heidelberg: Quelle & Meyer. BoPGoogle Scholar
Osimo, Bruno
1999Nabokov’s selftranslations: interpretation problems and solutions in Lolita’s Russian version.” Sign System Studies 27: 215–233. TSBGoogle Scholar
Oustinoff, Michaël
2001Bilinguisme d’écriture et auto-traduction: Julien Green, Samuel Beckett, Vladimir Nabokov. Paris: L’Harmattan. TSBGoogle Scholar
Popovič, Anton
1976A Dictionary for the Analysis of Literary Translation. University of Alberta: Edmonton.Google Scholar
Tanqueiro, Helena
2000Self-Translation as an extreme Case of the author-Translator-Dialectic.” InInvestigating Translation, Allison Beeby, Doris Ensinger & Marisa Presas (eds) 55–63. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins. Crossref logo TSBGoogle Scholar

Додаткова література

Фінкель, О.М. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко – перекладач власних творів / О.М. Фінкель // Квітка-Основ’яненко: Зб. на 150-річчя народження. – Харків, 1929. – С.107–132.

Фінкель О. М. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко як перекладач власних творів: Дис. на надб. вчен. ступ. кандид. філол. наук/ О. М. Фінкель – Х., 1939. – 109 с.

Финкель А.М. О некоторых вопросах теории перевода/ А.М. Финкель // Науч. зап. Харьк. гос. пед. ин-та иностр. яз. – 1939. – Т.1. – С.59–82.

Финкель А. М. Об автопереводе / А.М. Финкель // Теория и критика перевода. – Л., 1962. – С. 104–125.

Кальниченко О. Автопереклад як перекладознавча проблема / Олександр Кальниченко //Вісник Київського національного лінгвістичного університету: Міжмовна та міжкультурна комунікація. 2011, том 1, №1. – С.37 – 45.

Kalnychenko O. Oleksandr Finkel, Anton Popovic and the Problem of Auto-Translation / Oleksandr Kalnychenko // Preklad a kultura 5/ Univerzita Konstantina Filozofa v Nitre. – Nitra ; Bratislava, 2015. – P. 151–162.