автопереклад [Self-translation]

Кьяра Монтіні
Paris, France and Bologna, Italy

Переклад Олександр Кальниченко

Зміст

Антон Попович наводить базове визначення автоперекладу (або авторського перекладу чи самоперекладу) як «перекладу оригінального твору на іншу мову самим автором» (Popovič [1976]: 19). Також він стверджує, що автопереклад «не може вважатися варіантом тексту для перекладу, а повинен вважатися його справжнім перекладом». Та в останні десятиліття в більшості досліджень, що присвячені автоперекладу, їхні автори, характеризуючи цю практику, не настільки категоричні. Так, Вернер Коллер проводить чітку межу між тим, що він називає «автоперекладом» і «справжнім» перекладом, через відмінність у питанні вірності, позаяк «перекладач власного твору вважатиме виправданим вносити зміни в текст там, де «звичайний» перекладач, мабуть, на них не наважиться» (Koller 1979/1992: 197). Звісно, до перекладу важко застосувати поняття вірності, і сьогодні воно все більше виходить із вжитку, і так само не може бути застосованим і до автоперекладу. Та що Коллер підкреслює, так це те, що відмінність між перекладом та автоперекладом полягає у питанні правомочності. Ще драматург Карло Гольдоні (1707–1793), який писав, практикуючи переклад власних творів, як італійською, так і французькою, стверджував, що «я все-таки у цьому відношенні мав перевагу над іншими: просто перекладач не наважився б, навіть попри труднощі, відходити від дослівного змісту; та я, як автор свого власного твору, міг вільно змінювати слова на ті, які б краще задовольняли смаки та звичаї мого народу» (Goldoni, 2003: 257). Спираючись на відмінності в характері авторства, Верена Юнґ наголошує на важливій перевазі автоперекладачів відносно тексту-«оригіналу» : «Основна різниця між звичайними перекладачами і перекладачами власних творів […] полягає у тому факті, що автоперекладачі мають кращий доступ до своїх справжніх намірів і до джерельного контексту культури чи літературного інтертексту власних першоджерельних творів, ніж звичайні перекладачі» (Jung 2002: 30).

Full-text access to translations is restricted to subscribers. Log in to obtain additional credentials. For subscription information see Subscription & Price.

Література

Fitch, Brian T.
1988Beckett & Babel. An Investigation into the Status of the Bilingual Work. Toronto: University of Toronto Press.Google Scholar
Goldoni, Carlo
2003Mémoires. Paris: Mercure de France.Google Scholar
Grutman, Rainier
1997Des langues qui résonnnent. L’hétérolinguisme au XIXè s. québécois. Montréal: Fides.Google Scholar
Hokenson, Jan Walsh & Munson, Marcela
2007The Bilingual Text. History and Theory of Literary Self-Translation. Manchester: St. Jerome Publishing. TSBGoogle Scholar
Jacobs, J. U.
2002Translating the Heart of Darkness: cross-cultural discourse in the contemporary Congo Book.” In Translation, diversity and power, Ileana Dimitriu (ed.) Special issue of Current Writing 14 (2): 104–117. DOI logoGoogle Scholar
Jung, Verena
2002English-German self-translation of academic texts and its relevance for translation theory and practice. Frankfurt am Main: Peter Lang. TSBGoogle Scholar
Koller, Werner
1979Einführung in die Übersetzungswissenschaft. Uni-Taschenbücher 819. Heidelberg: Quelle & Meyer. BoPGoogle Scholar
Osimo, Bruno
1999Nabokov’s selftranslations: interpretation problems and solutions in Lolita’s Russian version.” Sign System Studies 27: 215–233. TSBGoogle Scholar
Oustinoff, Michaël
2001Bilinguisme d’écriture et auto-traduction: Julien Green, Samuel Beckett, Vladimir Nabokov. Paris: L’Harmattan. TSBGoogle Scholar
Popovič, Anton
1976A Dictionary for the Analysis of Literary Translation. University of Alberta: Edmonton.Google Scholar
Tanqueiro, Helena
2000Self-Translation as an extreme Case of the author-Translator-Dialectic.” InInvestigating Translation, Allison Beeby, Doris Ensinger & Marisa Presas (eds) 55–63. Amsterdam & Philadelphia: John Benjamins. DOI logo TSBGoogle Scholar

Додаткова література

Фінкель, О.М. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко – перекладач власних творів / О.М. Фінкель // Квітка-Основ’яненко: Зб. на 150-річчя народження. – Харків, 1929. – С.107–132.

Фінкель О. М. Г.Ф. Квітка-Основ’яненко як перекладач власних творів: Дис. на надб. вчен. ступ. кандид. філол. наук/ О. М. Фінкель – Х., 1939. – 109 с.

Финкель А.М. О некоторых вопросах теории перевода/ А.М. Финкель // Науч. зап. Харьк. гос. пед. ин-та иностр. яз. – 1939. – Т.1. – С.59–82.

Финкель А. М. Об автопереводе / А.М. Финкель // Теория и критика перевода. – Л., 1962. – С. 104–125.

Кальниченко О. Автопереклад як перекладознавча проблема / Олександр Кальниченко //Вісник Київського національного лінгвістичного університету: Міжмовна та міжкультурна комунікація. 2011, том 1, №1. – С.37 – 45.

Kalnychenko O. Oleksandr Finkel, Anton Popovic and the Problem of Auto-Translation / Oleksandr Kalnychenko // Preklad a kultura 5/ Univerzita Konstantina Filozofa v Nitre. – Nitra ; Bratislava, 2015. – P. 151–162.