Помітність (і непомітність) [Visibility (and invisibility)]
Зміст
Поняття непомітності (чи невидимості) (invisibility) – і, відповідно, його протилежності, помітності (visibility) – було запроваджено до сфери перекладознавства (Translation Studies) переконливою, навіть полемічною монографією Лоуренса Венуті The Translator’s Invisibility: A History of Translation («Непомітність перекладача: Історія перекладу») (Venuti 1995). Венуті і в подальшому настільки заглиблено розробляв цю концепцію, що будь-яке обговорення цієї теми безпремінно залучатиме і його подальші праці. У «Непомітності перекладача» досліджуються механізми, через які перекладачі, перекладацька діяльність та переклади як її результат стали сприйматися протягом останніх століть в англо-американській та деяких інших культурних традиціях як щось другорядне. У цій важливій книзі Венуті під «непомітністю» мається на увазі: (1) непомітність перекладача як співавтора тексту, яка нав’язується панівними практиками збуту, читання та оцінки перекладів та заохочується неоднозначним правовим статусом перекладу та перекладачів; (2) непомітність діяльності перекладача в самому тексті перекладу, який, як правило, написаний відповідно до усталених уявлень про «плавність мови» (або ще «легкість сприйняття») (“fluency”), через які перекладач у певному сенсі сам починає навмисно зводити до мінімуму свою присутність в тексті; (3) непомітність перекладу як культурної практики і кінцевого результату цього процесу, враховуючи відносну нечисленність англомовних перекладів іноземної літератури, які Венуті визначає як частину глобального літературного «негативного сальдо» (15) між англо-американською літературною культурою і ринками в інших країнах, де багато перекладають з англійської. У цій книзі, як і в інших роботах, Венуті пов’язує поняття непомітності зі стратегіями одомашнювального перекладу >(“domesticating”), які приховують як саму роботу з перекладу, так і чужоземність оригінального тексту.