Стилістика і переклад [Stylistics and translation]
Джин Боyз-Байер
Переклад Ольга Грабовецька
Переклад тісно пов'язаний зі стилістикою, бо вона роз’яснює, як текст породжує значення, радше, ніж що він означає. Розуміння того, як тексти породжують значення, і є найголовнішим для перекладу. Стилістика пояснює дрібні деталі тексту, приміром, чому деякі структури можна трактувати двозначно, чи як виникає метафора. Стилістику використовують для опису як художніх, так і нехудожніх текстів. Спочатку розвинувшись у царині мовознавства, стилістика почала формуватися як окрема дисципліна у 1960-х роках під впливом методу «глибокого прочитання» (close-reading) Айвора Армстронґа Ричардза (I.A. Richards) (та представників «Нової критики»), і методів структурної лінгвістики та поетики (Роман Якобсон та інші). Стилістика розвиває різні напрями, як-от прагматичний, соціолінгвістичний, літературний. Однак, сьогодні загальним для всіх стало прагнення вийти за рамки слів, уміщених у тексті, щоб осмислити, чому саме їх обрав автор, і як вони впливають на читача. З 1980-х такі спроби склали основу напряму, відомого як «когнітивна стилістика» (“cognitive stylistics”). Але насправді стилістика в цілому, оскільки вона стосується вибору і впливу, певною мірою є когнітивною. Когнітивну стилістику, коли йдеться про роз’яснення художніх текстів, нерідко називають когнітивною поетикою, адже стилістика, власне, вивчає, як твориться художня проза і поезія (Poetry translation) (див. Stockwell 2002: 1–6), а ще тому, що поняття «поетика» містить в собі не лише читання, але й написання текстів. Для сучасної когнітивної стилістики і поетики оточення тексту – це завжди когнітивний контекст, який об’єднує те, що відбувається у світі, де функціонує текст, і те, що носії мови і культури чи читачі вірша чи туристичного путівника знають, відчувають і думають як про текст, так і про світ.